Уява, фантазія, ілюзія

           В більшості людей ці поняття є синонімами, але це не так. Уява – психічна властивість особистості, яка проявляється у здатності відтворювати реальність у внутрішньому світі цієї особистості. Реальність – аспекти фізичного всесвіту, що можуть бути опосередковано виміряними і перебувають в уяві певної групи людей. Реальність не є спільною, якщо про неї не відомо учасникам групи, соціуму. Якщо певні аспекти реальності відомі лише одній особистості, то вони являються уявними. Уявити можна лише існуючі реально речі, події, ситуації, образів, особистостей. Уявіть циркуль, уявіть півсферу. Уявити можна як циркуль вимальовує круги різного радіусу, півсферу що має свою половинку. Якщо уявити що циркуль величини що здатен вималювати орбіту по якій рухається Земля, то це буде не уява, а фантазія. Фантазія це часто гіпертрофовані елементи існуючих предметів, явищ, подій, образів. Вони мають бути зрозумілі до сприйняття, наприклад, величезні щелепи з міцними здоровими зубами що загрожують життю. Якщо нафантазувати що певна сутність поїдає, наприклад, волоссям, то така сутність не буде виглядати такою страшною і загрозливою як та що має гіпертрофовані зуби. Фантазія це творчий процес і базується на уяві що присутня в особистості, і часто є перехідним етапом в формуванні принципово нових ідей, що переходять в уяву. Більшість психологів вважають що присутність у особистості фантазії є показником здорової психічної діяльності. Але це не стосується ситуацій коли фантазії стають домінуючими в житті, оскільки є втечею від реальності.
            Нафантазуємо, наприклад, рожевого слона в якого замість душі – квіти, або ж крокодила що має крила і здатен літати. Якщо ж ми продовжимо фантазувати що ці персонажі колись, або й зараз, будуть жити в реальності, тоді ми вже говоритимемо про це як про ілюзію. Ілюзія – психічний стан особистості, що характеризується викривленням об’єктивної реальності, що має свої психічні, соціальні чи особистісні причини. Ілюзія потрібна особистості для задоволення потреб, що є нереалізованими в реальному житті. Найчастішою ілюзією є враження особистості, що вона контролює зовнішній світ набагато сильніше, ніж є насправді, тобто комплекс гіперконтролю. Також існують ілюзії що передбачають уявну кореляцію між змінними елементами, яка знаходиться не там, або не в тій мірі виражена, яку нафантазовує особистість. Але найбільш розповсюджена ілюзія – приписування характеристик що належать іншим об’єктам, наприклад, приписування дітям батьківських характеристик і навпаки. Виявляймо і утилізуймо наші ілюзії!!! З поверненням до реальності.

4 коментарі

Олег Герман
Задум непоганий, але описано не в повній мірі. Гадаю, доцільніше було б розписати більш розгорнуто, зокрема навести більше прикладів розбіжностей…
Ольга Мороз
Я постаралась зробити натиск на теорію, щоб ви самі знайшли розбіжності в свому особистому житті, а якщо вам цікавий конкретний приклад, скажіть, і я вам скажу де фантазія, а де ілюзія…
Олег Герман
Думаю, в цьому немає необхідності, оскільки я за спеціальністю лікар-психіатр. Мій коментар стосується виключно даної публікації.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте