Блочна система мислення

Мислення – це процес відображення внутрішнього світу особистості, що має теоретичне і практичне застосування. Одиницею процесу мислення є мисль (вважається застарілим) Потрібно відрізняти думку від мислення, оскільки найкращим прикладом думки є «…думку гадаю, чому я не сокіл, чому не літаю…» Повторити цю думку з словами «я вважаю» дуже важко. Процес мислення фіксується словами, це є одиниця мислення. Думка характеризується негативним забарвленням, тобі як мисль завжди позитивна, або така що сприймається такою. Для того, щоб уявити блок мислення наведу приклад. Уявіть сад. Що про нього можна сказати довго не розмишляючи: що це кілька десятків дерев, що дають цінні плоди. Більш інтелектуальна людина, за той самий проміжок часу скаже, що у дерев є процес зачаття, розвитку, дихання, споживання корисних елементів, розмножуються, вони старіють і відмирають. Біологи за фахом за той самий проміжок часу скажуть, не тільки перечислене вище, а й що таке фотосинтез, як за садом доглядати, його потреби. А Господь Бог знає систему, що підштовхує сад розвиватись, розмножуватись і відмирати. Це не є рівноцінними знаннями. Блок мислення – це всі знання, що виринають у свідомості особистості від почутого поняття. Якщо умовно зобразити блок мислення лінією і врахувати час затрачений на відображення в свідомості всіх знань, і порівняти довжину ліній в різних особистостей, то вони (лінії) будуть різної довжини. Чим коротша лінія тим глибші знання і коротший час затрачений на відображення знань, тим досконаліше блочне мислення особистості. Наприклад, Бог в процесі мислення знає про сад усе можливе, а відображається це знання крапкою. А психічно хвора людина за цей самий час не вспіє навіть повторити це слово. Задача особистості розвивати блоки мислення поглиблюючи свої знання. Здатність з блоку «витягнути» потрібні знання розтягуючи і розвиваючи їх називається процесом мислення. Чим кращий вчитель, тим якісніша витяжка з блоку і більше блоків існує в його мисленнєвому апараті. Якість витяжки характеризується кількістю ідентифікаційних понять якими оперує вчитель, оскільки здатність охарактеризувати одне і те ж поняття з різних позицій виражає глибину розуміння поняття. Також важливі методи і способи передачі знань, тобто педагогічні здібності вчителя. Найбільш розповсюдженими методами є словесні (розповідь, пояснення, бесіда, лекція, інструктаж), наочні (ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження) та практичні (вправи, лабораторні, графічні, дослідні роботи).