Омуженка і нєжинка
На даному етапі розвитку психології і соціології вважається, що статей існує дві: чоловіча та жіноча. Я вважаю, що статей чотири: чоловіча, жіноча, нєжинка та омуженка (амазонка), оскільки стать не повинна виражатись анатомічно, а скоріш поведінково, соціально. На даному етапі потрібно відсторонитись від суто зовнішніх ознак, а звернути увагу на більш складні соціальні показники. Отже, чим відрізняється поведінка чоловіка та жінки. Чоловіча поведінка характеризується ознаками, що називаються маскулінністю. А саме, прагнення бути лідером серед оточуючих, що передбачає інтелектуальну та фізичну активність, незалежність як поглядах так і матеріально. Ставиться заборона на вираження почуттів та емоцій, оскільки вважається ознакою слабкості. Якщо спостерігати за зовнішніми жестами, то можна відмітити, що при сидінні мужчина ніколи не дозволить собі розвести коліна, в нього вони чітко доторкаються один до одного. Також існує заборона на жестикуляцію руками. Анатомічні особливості мозку чоловіка та жінки відрізняються: об’єм мозку чоловіка більший, але кількість клітин у жінки, як не дивно, більша, приблизно на 4 мільйони. Причому у чоловіків розвинутіша ліва півкуля мозку, що відповідає за логічне мислення, тоді як у жінок – права, що відповідає за інтуїцію та творчість. Вирішення поставлених задач в чоловіка відбувається поступово, після вирішення одного пункту, чоловік переходить до наступного, він монозадачний. Тоді як жінка здатна говорити по телефону, варити їсти і контролювати дитину одночасно, без втрати якості процесів. Жінка здатна бути тренером, оскільки вміє контролювати одночасно декілька особистостей. Мужчину характеризує прямий погляд на річ, так званий «тунельний» зір, тоді як в жінки периферичний зір, вона здатна не тільки дивитись в вічі співбесіднику, але й помічати куди він дивиться. У мужчин краще розвинена просторова уява, а також когнітивна карта. Розбіжності також є і в ставленні до негативних ситуацій, мужчина старається відгородитись від подразнювачів, тоді як жінка вдається до крику та сліз. У жінки виникає декілька варіантів розвитку подій та їх вирішення, тоді як мужчину влаштовує лише один варіант. Жінка говорить натяками, часто на запитання не відповідаючи прямо, хоча це може бути свідченням нерозуміння заданого питання, але відповідь вона обов’язково мусить «видати». Часто жінка відповідає питанням на питання «навіщо тобі це знати?», «що ти будеш робити з моєю відповіддю?», насправді не знаючи точної відповіді. Жіноча поведінка характеризується ознаками, що називаються фемінність. А саме, здатність до співробітництва, пасивність, турбота про оточуючих в ущерб особистих інтересів, хоча сама потребує захисту від зовнішнього соціального середовища.
В психології особистості існує поняття андрогінії, що характеризується узгодженістю тенденцій маскулінності та фемінності. Особистості чоловічої статі в яких переважають фемінні характеристики називають нєжинка. Якщо спробувати віднести до цієї статі особистість, то перше, що можна сказати – він сидить розвівши коліна, жести яскраві та виразна жестикуляція. Доглядає за зовнішністю значно сильніше, ніж це прийнято у суспільстві, причому вимагає цього і від своєї партнерки. Здатен до співпраці, рефлексії (співпереживання), розвинена інтуїція та творчість, знижений рівень агресії та конфліктності. Жінка в якої відмічається маскулінністю називається омуженкою (амазонкою називали ті народності, які не могли вимовити правильно). Якщо мужчина хоче бути лідером, то омуженка хоче бути єдиною жінкою в компанії, підсвідомо, а часто й свідомо подавляючи інших жінок. При сидінні коліна залишаються в доторку. Але основною характеристикою, що розрізняє ці статі є дихання. Мужчини і омуженка дихають животом, а жінка і нєжинка дихають грудною кліткою. Від типу дихання залежать багато факторів, наприклад, жіночі або чоловічі флюїди.
Потрібно зазначити, що маскулінна та фемінна поведінка залежить в першу чергу від групи клітин мозку. У чоловіків ця група клітин більш згрупована, в жінок – більш розмита, тобто поведінка визначається рядом генетично закладених ознак. Це підтверджують ряд досліджень, одне із них може бути прикладом до цієї теми. В одній сім’ї родилось два хлопчики-близнюки. В восьмимісячному віці вони захворіли, прийшлось зробити операцію на статевих органах. Одному з близнюків пошкодили статевий орган. В віці двох років йому змінили стать. Виховання було як в дівчинки з усіма атрибутами. Але дитина вибирала іграшки братика. В віці двадцяти одного року змінена дівчинка прийшла до батьків з переконанням, що хоче бути мужчиною. Після того, як батьки признались в скоєному, вона без вагань змінила стать, пояснюючи, що все життя відчував себе мужчиною, відчував скутість у власному тілі. Статева ідентифікація була порушена, але генетично закладені поведінкові акти підштовхували його саме до маскулінної поведінки.
В психології особистості існує поняття андрогінії, що характеризується узгодженістю тенденцій маскулінності та фемінності. Особистості чоловічої статі в яких переважають фемінні характеристики називають нєжинка. Якщо спробувати віднести до цієї статі особистість, то перше, що можна сказати – він сидить розвівши коліна, жести яскраві та виразна жестикуляція. Доглядає за зовнішністю значно сильніше, ніж це прийнято у суспільстві, причому вимагає цього і від своєї партнерки. Здатен до співпраці, рефлексії (співпереживання), розвинена інтуїція та творчість, знижений рівень агресії та конфліктності. Жінка в якої відмічається маскулінністю називається омуженкою (амазонкою називали ті народності, які не могли вимовити правильно). Якщо мужчина хоче бути лідером, то омуженка хоче бути єдиною жінкою в компанії, підсвідомо, а часто й свідомо подавляючи інших жінок. При сидінні коліна залишаються в доторку. Але основною характеристикою, що розрізняє ці статі є дихання. Мужчини і омуженка дихають животом, а жінка і нєжинка дихають грудною кліткою. Від типу дихання залежать багато факторів, наприклад, жіночі або чоловічі флюїди.
Потрібно зазначити, що маскулінна та фемінна поведінка залежить в першу чергу від групи клітин мозку. У чоловіків ця група клітин більш згрупована, в жінок – більш розмита, тобто поведінка визначається рядом генетично закладених ознак. Це підтверджують ряд досліджень, одне із них може бути прикладом до цієї теми. В одній сім’ї родилось два хлопчики-близнюки. В восьмимісячному віці вони захворіли, прийшлось зробити операцію на статевих органах. Одному з близнюків пошкодили статевий орган. В віці двох років йому змінили стать. Виховання було як в дівчинки з усіма атрибутами. Але дитина вибирала іграшки братика. В віці двадцяти одного року змінена дівчинка прийшла до батьків з переконанням, що хоче бути мужчиною. Після того, як батьки признались в скоєному, вона без вагань змінила стать, пояснюючи, що все життя відчував себе мужчиною, відчував скутість у власному тілі. Статева ідентифікація була порушена, але генетично закладені поведінкові акти підштовхували його саме до маскулінної поведінки.
0 коментарів