Вік особистості

Вік – тривалість життя особистості, які характеризується певними ознаками, що корелюють з часом.
Вік розрізняють зовнішній і внутрішній. До зовнішнього віку належать: паспортний, біологічний, поведінковий. До внутрішнього віку належать: психологічний, соціальний, емоційний, розумовий, духовний.
Зовнішній вік індивіда:
1. Паспортний (календарний) вік – період існування індивіда від народження до моменту встановлення потрібної числової (рокової) відзнаки часу або до моменту смерті. Відомо, що паспортний вік закріплюється відповідними документами: свідоцтвом про народження, паспортом тощо.
2. Біологічний вік – стан зовнішніх та внутрішніх органів індивіда. Основною характеристикою біологічного віку є старіння, що характеризується темпом (молодістю, передчасним старінням ), послідовністю (плавними етапами, кризово) вікових змін. Передчасне старіння характеризується істотним випередженням біологічного віку паспортному.  Вважається, що це відбувається під впливом хронічних хвороб, стресів, неправильного харчування, забрудненості зовнішнього середовища, шкідливих звичок. Більшість людей вмирають не від тривалості життя, а від хвороб, перенесених в старості. Вважається, що сучасні люди старші свого паспортного віку на приблизно 15 років, існує, навіть, сучасне слово, що характеризує даний процес – акселерація.
3. Поведінковий вік – характеризується етапами зовнішньої поведінки індивіда, які мають зовнішні прояви, що можливо зафіксувати. Вважаю, що поведінковий вік відноситься до зовнішнього, оскільки проявляється назовні, не беру до уваги внутрішні процеси, що керують поведінкою, оскільки ці процеси можна охарактеризувати іншими віковими особливостями. Поведінка – різновид людської діяльності, що характеризується поведінковими актами – вчинками. Система вчинків являє собою поведінку індивіда, що включає в себе ситуативний, мотиваційний, дійовий та післядійовий компоненти. Психологи відзначають такі етапи поведінкових актів: 1. попереднє вивчення цілі та мети; 2.  вибір та створення необхідних засобів поставлених цілей; 3. прийняття рішення; 4. вчинок; 5. оцінка ефективності вчинку; 6. фіксація в досвіді результатів виконаного вчинку.
            Я вже згадувала процес акселерації, він стосується і поведінкового віку. Сучасні діти більш розвинуті, навіть, за деяких педагогів.
Внутрішній вік особистості:
1. Психологічний вік – сукупність психологічних характеристик в певному етапі розвитку що корелює з паспортним віком. Відмічено психологами, що в молодому віці (паспортному) особистості схильні переоцінювати свій психологічний вік, а в старшому – відзначають, що почувають себе молодшими. Психологічний вік рідко співпадає з паспортним і залежить від якості проходження криз особистості. Я погоджуюсь з психологами, що поділяють етапи психологічного віку відносно шкільного (університетського) учіння, та періоду пост-університетського життя. В залежності від спрямованості роздумів (про майбутнє чи минуле) встановлюється психологічний вік особистості. Часто у дітей відбувається спотворення психологічного віку в якому винні батьки, які говорять дитині, що та вже доросла, хоча це насправді далеко від правди.
2. Соціальний вік – залежить і розвивається в колективі. В процесі соціального становлення особистості дитині прививається цінності, норми та моделі поведінки в суспільстві. Суспільство ставить певні цілі, завдання та ідеали перед особистістю на різних вікових етапах розвитку. Але потрібно в дитини сформувати ідентифікацію з соціумом, народом, соціальним класом до якого вона належить, що мають цінності, цілі, ідеї, плани, мотиви притаманні даному народу. В юнацькому віці ідентифікація з соціумом має реалізуватись в повному обсязі. Потрібно наголосити, що соціальна ідентифікація залежить від цінностей, що пропагуються в сімї.
3. Емоційний вік – суб’єктивний розвиток базових емоційних еталонів особистості. Емоційні стани формуються на основі вроджених характеристик – еталонів. Вони є вродженими, але під впливом зовнішніх факторів можуть розвинутись як базові. Еталони присутні в усіх людей в однаковій кількості, але не всі існують у самосвідомості особистості, тобто, особистість не завжди здатна до моделювання емоційного еталону. Розвиток негативних еталонів в самосвідомості веде до зниження, пригнічення якості діяльності психічних процесів – запам’ятовування, обробка інформації, мотивів та ін. до емоційних станів відносять: настрої, почуття, афекти, стреси, фрустрації, тривоги, пристрасті. До еталонів емоцій відносять: ентузіазм, інтерес, консерватизм, скука, агресія, сором та ін. Потрібно уточнити, що базовий еталон майже не міняється на протязі життя, лише під дією зміни емоційних станів можлива зміна на негативніші або позитивніші еталони, або такі, що сприймаються такими.
4. Розумовий вік – кореляція між етапами розвитку конкретного виду діяльності, її результату, та рівня коефіцієнту корисної дії мозку (IQ). Ж. Піаже вирізняв три періоди розвитку інтелекту: 1. період сенсо-моторного інтелекту (0-2 роки) – практично відсутня мова, дії – наочні, маніпулювання предметами. В віці 8-12 місяців розвиток практичного інтелекту. В віці 18-24 місяців початок інтеріоризації (перехід з зовнішнього в внутрішній понятійний апарат) схем поведінки та знань про навколишнє середовище; 2. репрезентативний інтелект (мислення за допомогою уявлень) і практичних операцій (2-11 років) – щоправда, до 7 років відсутні уявлення про принцип збереження кількості речовини, діти зорієнтовані на зовнішні ознаки предметів. Після 7-8 років розвивається здатність до міркувань, доведення, співвідношення різних точок зору. До 11 складається підґрунтя для формування наукових понять. 3. формування формального мислення (11-15 років) – розвивається здатність глибоко, ґрунтовно розуміти абстрактні та гіпотетичні ідеї. Вважав, що не всі особистості проходять рівень формально оперативного інтелекту.
            Хоча, автор  не розглядав образне мислення, воно присутнє в дуже багатьох особистостей, і вправі називатись 4 періодом розвитку інтелекта. Образне мислення формується на основі формального мислення, де формули заміняються поняттями.
5. Духовний вік – поетапне формування, розвиток та задоволення вищих потреб особистості. Вищі потреби виникають і розвиваються паралельно з психікою. Американським психологом Л. Кольбергом були встановлені три етапи розвитку моралі: 1. до моральний рівень свідомості – дитина намагається уникнути покарання. Мораль залишається зовнішнім чинником. Розглядаючи «добро» і «зло» дитина схильна вважати, що всі повинні користуватись загальноприйнятими нормами. Цей рівень триває до 6-7 років, причому 70% школярів 7-річного віку все ще знаходяться на цьому рівні. 2. рівень конвенційної (договірної) моралі – дитина намагається отримати похвалу та заохочення. Для дитини має значення розвиток намірів, які спрямовують її поведінку. В цьому віці виникають авторитетні для дитини особистості. 3. рівень автономної моралі – особистість усвідомлює відносність і умовність моральних правил. Вони переносяться у внутрішній понятійний план особистості, що є однією з умов виникнення совісті.
            Духовність формується у тісному зв’язку з розумовим, етичним та моральним розвитком особистості. Важливою умовою духовності є створення особистістю духовних, психологічних, етичних, естетичних цінностей, що закладаються і пропагуються сім’єю та суспільством.

1 коментар

Соломія Чир
Дякую за таке доступне пояснення різниці між зовнішнім і внутрішнім віком. Можливо, Вам буде цікаво ще прочитати матеріал на цю тему у психологічному журналі «Експеримент» (№7) spe.org.ua/experyment/
Останній раз відредаговано
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте