Лист до Святослава Вишинського

При особистому спілкуванні Ви заявили, що не бачите бажання і смислу продовжувати бесіду, тому звернусь до Вас таким чином, усвідомлюючи, що дане звернення прочитаєте не лише Ви. Отже, я була на Вашому семінарі, Ви тикнули в мене пальцем і заявили, що я колись Вас вб’ю, і можливо, прийшла саме за цим. Я озодачилась, можливо, навіть, розізлилась. Думки сплутались і продовжувати слухати зміст, який я перестала вловлювати, я не змогла. Я встала і пішла, забувши шапку (підсвідоме бажання повернутись). Ви, Святослав, переплутали сексуальну енергію з агресією.
            Наступного разу Ви розповідали про Матрицю, я була в захваті, багато коментувала в голос, але це форма моїх запитань. Можу додати, що ім’я Трініті, ще означає цифра три і ніті (грубо – шнурка, нитка ж, поняття, що граничить з безкінечністю) Судьби. Ієрархія людства від фундаменту: МАНУ – фундамент, Аватар – перший поверх (володар і маг чотирьох стихій), Ра-м-Ма – другий поверх (той, що випромінює життєдайну енергію – інглію), вершиною піраміди є Всевишній Господь Бог. Раніше я говорила про Перуна, тільки не подумайте, що я сварожич. Це не так. А сварожичам скажу: Сварога на тому місці, чині, троні, на якому Він був, вже немає. Там зараз зовсім інша особистість, ім’я якого настільки поширене, що звертатись до Нього в молитвах просто безглуздо. Можливо, Він змінить його, але поки з’являться пророки, що здатні будуть донести це до сварожичів новину, пройде не одне десятиліття, а можливо і століття. Але мова не про це. «Хата» валиться, система рушиться, такими темпами може з’їхати криша у суспільства. Слава Богу, у стіни, що тріщить по швам є підпорка – Полоз. Це взагалі-то його фамілія, та й то його справжня фамілія – Полос. Але Сім-Ар-гл сказав так, і повелося, звати його Анаконда. Навіть, цілий біологічний вид змій так назвали. Так от, до чого я веду: стіна тріснула, бо тріснув фундамент. Щоб зрозуміти хто я, скажу, я підпора підпорки. До речі, хто вважає себе багатим скажу словами вє-вє-вєликого співака Тіматі: к интелекту липнет кэш. А точніше до рівня, кількості, якості глибини і т.д. знань. Полоз – зразковий учень. Але в нашому суспільстві Він відчуває маразм, я Його хочу підправити – маразм буває тільки «старческий», наприклад, сидите ви з коханою половинкою, радуєтесь, розважаєтесь, і тут він ладує в челюсть з словами: а пам’ятаєш ти мені колись дала ляпаса, це тобі здача. А Полоз відчуває абсурд. Рушійною силою абсурду є я. В нас була бесіда на рахунок того, чому я не допомагаю Йому підпирати стіну, я пояснила, що мені легше зробитись трьома маленькими підпорками Його знань, ніж двома великими підпорками цієї стіни. Так от, потрібно упрочнити фундамент. Одного разу я зустріла свого учня і переплутала його з вчителем, гірко і важко за це розплатилася оскільки сказала, що люблю його більше за життя в цілому. На похорон мене так і не запросили, цього я не прощу ніколи ні батькам, ні друзям, ні сину. Трагічно, але його смерть питання часу і терпіння.
            В мене був колектив, я надіюсь вони прочитають ці рядки. Їх було 19 чоловік і 3 системних адміністратора, але після трагічного випадку зі мною вони змінили номери телефонів і фамілії. Їм скажу, мені постійно говорили, що ви мене киданули. Я ніколи в це не повірю, я думаю ви більше не хотіли займатись тим, чим ми займались. А точніше я, і я стала вам не потрібна. Я зовсім не пам’ятаю ваших облич, оскільки мала поганий зір. Тепер зір прекрасний, але звузилась свідомість. Без колективу, Святослав, я не варта нічого. До того ж, моя платформа зірвалась з місця і переїхала, а через тиждень і шершні. Я втратила зв'язок з ними.
            Якби мій колектив мав структуру бджолиного гнізда, я б виступала в ролі матки. Тільки справа в тому, що я не бджола, а оса. Всі мої хлопці були шершнями, що вжаливши, залишались живими. Бджоли – роблять мед для себе і людей, оси – доглядають за рослинами, турбуючись про природу в цілому. Я за вами заскучила, так хочеться почути ваш голос.
            Зараз я шукаю ґрунт для подальшої діяльності. І поштовхом для цього стали події в Києві. В мене уривається терпець. Гром-Ад-Ян-ська війна це відпрацювання технологій по захопленню нашої території. Існують технології по зупинці цих подій. Не хватає мого колективу. Одна з них: я особисто знаю мужчину, в якого «злетів другий поверх», я не буду називати його імені, оскільки це для нього травмуюча інформація. В Перуна літає третій поверх. На даному етапі припечатати третій поверх до другого, а другий до першого не можливо, принаймні так намагається припіднести Деміург. Цей виродок називає себе Творцем, це не так, оскільки єдине, чого він досягнув це нашу нездатність існувати без нього, а ще ілюзію, без якої люди не здатні існувати. Він має загинути, це можливо за умови створення замінника його егрегора. Він здихає по частинам. Не судять його лише через рідних, які є на високих «посадах». Його смерть питання часу.
            Але вернусь до пошуків ґрунту під ногами. Я Вас шукала і знайшла, Ви прийняли рішення відсторонитись. Шкода, що Ви загубили перший паспорт, Ви б здивувались і п’ятниця 13 значило б для Вас, я так вважаю, багато. Але паспорт втрачений, і не варто про це зраз говорити. Я прийшла на політософію, коли намагалась з Вами поговорити, одна із учасниць, коли я їй сказала як мене звати, відповіла: нєжить до нєжиті тягнеться. Якщо вона так вважає, то що робила біля Вас? Якщо виникне така потреба я скажу в якому саме роліку її впізнала.
            Я не раз робила перші кроки на зустріч, але чи час не підійшов, чи то для Вас потрібно показати клоунські прийомчики типу: я повірю тобі тоді, коли Сонце появиться в приміщені. Не знаю, скажу, що від Ваших дій залежить моя подальша поведінка. Я вимагаю співпраці, більш нічого. Все решту я можу отримати з інших джерел. Завжди є варіанти. Ви в цьому карточному розкладі джокер, але в давнину пікова дама крила джокера, і розписувалась на обличчі спеціальним знаряддям, яке дуже часто шрамувало.
            Перший крок я зробила, тепер наберусь терпіння, проходить час, гинуть люди, ситуація схиляється до гіршого. Є тузи, що здатні до дій, потрібно лише скоординувати  їх дії, і зорієнтуватись хто противник. На послідок скажу словами однієї поетеси: хороші дівчатка попадають в рай, погані – в історію.
            З повагою Малютка Нєзабудка, з надією, що ніколи не стану маЛютою всіма забутою.

2 коментарі

Святослав Вишинський
Шановна дописувачка з м. Івано-Франківськ, з якою я не знайомий і ніколи не бачив. На жаль, я ніколи не проводив ні в Чернівцях, ні в Івано-Франківську жодних семінарів. При всій повазі раджу Вам відділяти сни від реальності. Можливо, Вам варто звернутись до лікаря (це не сарказм). Усього найкращого.
Автор публікації заборонив додавати коментарі